Слідча поклала пакет із ліками на наш стіл — а за 9 днів брат дружини зблід у кабінеті нотаріуса-QuynhTranJP - Chainityai

Слідча поклала пакет із ліками на наш стіл — а за 9 днів брат дружини зблід у кабінеті нотаріуса-QuynhTranJP

Сині маячки різали шибки ще кілька секунд після того, як слідча сказала мені не дзвонити нікому, окрім доньки. Світло ходило по стелі нашої кухні, по фасадах шафок, по пакету із застібкою, що лежав між нами, ніби в домі вже не було жодної звичайної речі. Олена стояла в коридорі босоніж, торкалася долонею шпалер і повільно переводила погляд із мене на жінку у темному пальті, наче не могла зрозуміти, чому ми всі говоримо тихо, але рухаємось так швидко.

— Пане Григорію, збирайте її документи, — сказала слідча. — І нічого з кухні не викидайте.

Я пішов до спальні. Дерев’яна шухляда в комоді заїдала, як завжди, і мені довелося смикнути її двічі. Паспорт Олени, картка, окуляри, теплі шкарпетки, телефонна зарядка. Руки працювали рівно, майже по-креслярськи, але всередині все стукало короткими ривками, наче в металеву балку раз по раз били молотком. Коли повернувся, Олена вже сиділа на стільці біля дверей. Кардиган сповз із плеча, і слідча обережно підняла його назад.

Image

— Костя приїде? — спитала Олена.

У мене щелепа так стиснулася, що слова вийшли не одразу.

— Ні.

Вона кивнула, ніби їй цього вистачило.

О 19:42 ми виїхали до лікарні на двох машинах. У салоні пахло мокрою вовною, аптечним спиртом зі шкірянки слідчої й теплим пилом від печі. Олена дрімала на сидінні, схиливши голову до скла, а я дивився на її руки. На правій долоні лишився ледь помітний слід від ручки — удень вона, мабуть, щось записувала й не дописала. Я не пам’ятав, коли востаннє питав, що саме вона пише вдома, поки мене немає.

У приймальному відділенні все було надто біле. Підлога блищала мокрим світлом, коліщата каталок дзенькали на стиках плитки, десь далеко пікало щось рівне й бездушне. Медсестра з рудим хвостом на потилиці взяла в Олени тиск, посвітила маленьким ліхтариком в очі, попросила повторити дату народження. Олена помилилась на один рік. Медсестра нічого не сказала, тільки глянула на мене поверх окулярів і швидко щось вписала в планшет.

Марія приїхала за двадцять хвилин. Куртка на ній була розстебнута, волосся вибилося з-під шапки, щоки палали від холодного повітря. Вона обняла матір обережно, ніби та була зі скла. Потім відвела мене до автомата з кавою, де пахло паленим цукром і сухим молоком.

— Ти бачив це на відео сам?

— Тричі.

— І він точно сипав щось у банку?

Я глянув на пластикову кришечку стакана, яку зминав у пальцях.

— Саме так це і виглядало.

Марія не заплакала. Вона просто дістала телефон, відкрила нотатки й сказала:

— Починай із жовтня. Усе по датах.

До 22:10 у нас уже був список. Перший дзвінок Костянтина. Чистка водостоків. Вікно на кухні. Три суботи, два вівторки, середа 13 листопада, четвер із відео. Слідча повернулася з коридору, сіла навпроти і довго дивилася на екран із нотатками Марії. У неї були дуже спокійні руки. Саме такі руки, подумав я, і повинні брати чуже лихо, щоб воно не розсипалось.

— Ми відправили зразок на експрес-дослідження, — сказала вона. — До ранку буде попередній висновок. Але вже зараз раджу вам згадати будь-які документи на дачу й перевірити, чи всі вони на місці.

Я підняв голову.

— До чого тут дача?

Вона витримала паузу рівно стільки, скільки потрібно, щоб слова сіли важко.

— Бо люди, які повільно виводять родичів із ясності, рідко роблять це без мети.

Близько першої ночі ми повернулися додому тільки я і Марія. Будинок зустрів нас холодом, який завжди з’являється, коли світло горить, а їжі ніхто не гріє. На столі так само лежала серветка, яку Олена весь день зсувала пальцями. Чайник остиг. У раковині темнів кухоль Костянтина. Я стояв над ним довше, ніж слід було, а потім натягнув гумові рукавички й обережно поставив його в окремий пакет.

Read More

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *